Токарєв Василь Єфимович зустрів війну на Далекому Сході. Кожен бій ― найвище напруження нервів у коротший період часу, де проявляється відвага, ініціатива, мужність. В бою потрібна майстерність. Хто міг витримати граничні перевантаження, той залишався живим. Свідчення цьому ― перший бій з японцями. Кров, жах ― і перемога. У 1942 році був тяжко поранений. Потрапив до Кіровської області, лікувався в госпіталі в містечку Сталіно. Короткий перепочинок ― і знову бій.

          Отримав Василь Єфимович свою першу нагороду – орден Слави 3 ступеня – за бій  у Північній Білорусії. Орден Слави 2 ступеня та Орден Слави 1 ступеня знайшов свого володаря за бої у Східній Прусії.

          Демобілізувався герой у 1946 році.  Жив у Казахстані. Останні роки жив у Дніпродзерджинську.  Нагороджений орденом Богдана Хмельницького, Хрестом Слави з нагоди  60-ї річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників.

           Велике спасибі за Ваш подвиг, за Перемогу, за щастя жити і працювати під мирним небом незалежної України.

Кондрашева С. І., вчитель української мови та літератури