 Читаючи
«Кобзар» Шевченка…
Чорна
Маргарита Дмитрівна, учениця 6
класу КЗ «СЗШ №23 м.Дніпродзержинська» Керівник –
Конопка Тетяна Валентинівна, вчитель
української мови та літерату
Шевченковий
«Кобзар» читаючи,
Його героям
щиро співчуваючи,
Ми
відкриваєм новий світ –
Великий всім
нам заповіт.
Тарасові
вірші – вир почуттів:
і гнів, і
радість, і страждання.
Поета
головне бажання –
Щасливих українців
бачити, а не рабів.
Безмежне
прагнення свободи –
У кожнім
творі «Кобзаря»,
Ненависть до
гнобителів народу
І біль Шевченка-бунтаря.
Хвилі Дніпра,
степи, лани –
Природи
тішимось красою,
Стежками
рідної землі
Веде
«Кобзар» нас за собою.
Його вірші,
мов пісня, линуть,
І в кожнім
слові – Україна.
Вони для нас
– безцінний дар.
Ми любимо Шевченковий
«Кобзар»!
 Шевченкова
доля
Биковська
Софія Дмитрівна, учениця 6
класу КЗ «СЗШ №23 м.Дніпродзержинська» Керівник –
Конопка Тетяна Валентинівна,вчитель
української мови та літератури
Він
народився в Україні,
А славним
став на цілий світ,
І піснею
звучить донині
Його
величний «Заповіт».
Багато зла
перетерпів,
Зазнав лихої
долі.
Малим
лишився без батьків
І вівці пас
у полі.
Та з хлопця
захисник зростав
Для бідного
народу.
Він для
панів грозою став
І символом
свободи!
Він у віршах
розповідав,
Як добре
вільним бути,
Яка для
кріпаків біда,
Як пан катує
лютий,
Які степи,
який Дніпро,
І українські
люди,
Як переможе
ще добро,
І весело
всім буде!
За те в
засланні, в чужині,
У самоті
томився,
Писав про
рідний край вірші
І Богу все
молився…
Замовкло
серце Кобзаря
У далечі
холодній,
Та слово
ясне, мов зоря,
Нам світить
і сьогодні.
Щороку, у
весняний час,
Дорослі всі
і діти
Ідуть до
тебе, наш Тарас,
Тобі дарують
квіти!
 Мій «садок
вишневий»
Верещак
Владислав Олегович, учень 11
класу КЗ «СЗШ №23 м.Дніпродзержинська» Керівник – Кондрашова
Світлана Іванівна, вчитель
української мови та літератури
Пригадую, як
я торік
Маленьку
вишеньку саджав,
І лунку
викопав старанно,
І щедро
землю поливав.
Зростає
вишня потихеньку,
І разом з
нею я росту.
Садок
присвячено Шевченку,
Поету,
велетню, борцю.
«Садок
вишневий коло хати», --
Колись
Шевченко написав.
Постала
Україна-мати,
Якій усе
життя віддав.
Чудовий
вечір в ріднім краї
Зображено у
всій красі.
Поет малює в
казематі
Уклад
селянської сім’ї.
І створює це
так майстерно,
Що
відчуваємо усе.
Вітрець з
далекого дитинства
Знайомі
пахощі несе.
Безкрая ніч
усіх накрила,
А в камері
була весна.
Вуста
натхненно шепотіли,
Картина
рідна ожила.
Садок
вишневий зеленіє,
Зростають
деревця малі.
І кожен з
нас плека надію,
Що буде
щастя на землі.
| 
