Читаючи «Кобзар» Шевченка…

Чорна Маргарита Дмитрівна, учениця 6 класу КЗ «СЗШ №23 м.Дніпродзержинська»

Керівник – Конопка Тетяна Валентинівна, вчитель української мови та літерату

Шевченковий «Кобзар» читаючи,

Його героям щиро співчуваючи,

Ми відкриваєм новий світ –

Великий всім нам заповіт.

Тарасові вірші – вир почуттів:

і гнів, і радість, і страждання.

Поета головне бажання –

Щасливих українців бачити, а не рабів.

Безмежне прагнення свободи –

У кожнім творі «Кобзаря»,

Ненависть до гнобителів народу

І біль Шевченка-бунтаря.

Хвилі Дніпра, степи, лани –

Природи тішимось красою,

Стежками рідної землі

Веде «Кобзар» нас за собою.

Його вірші, мов пісня, линуть,

І в кожнім слові – Україна.

Вони для нас – безцінний дар.

Ми любимо Шевченковий «Кобзар»!

Шевченкова доля

Биковська Софія Дмитрівна, учениця 6 класу КЗ «СЗШ №23 м.Дніпродзержинська»

Керівник – Конопка Тетяна Валентинівна,вчитель української мови та літератури

Він народився в Україні,

А славним став на цілий світ,

І піснею звучить донині

Його величний «Заповіт».

Багато зла перетерпів,

Зазнав лихої долі.

Малим лишився без батьків

І вівці пас у полі.

Та з хлопця захисник зростав

Для бідного народу.

Він для панів грозою став

І символом свободи!

Він у віршах розповідав,

Як добре вільним бути,

Яка для кріпаків біда,

Як пан катує лютий,

Які степи, який Дніпро,

І українські люди,

Як переможе ще добро,

І весело всім буде!

За те в засланні, в чужині,

У самоті томився,

Писав про рідний край вірші

І Богу все молився…

Замовкло серце Кобзаря

У далечі холодній,

Та слово ясне, мов зоря,

Нам світить і сьогодні.

Щороку, у весняний час,

Дорослі всі і діти

Ідуть до тебе, наш Тарас,

Тобі дарують квіти!

Мій «садок вишневий»

Верещак Владислав Олегович, учень 11 класу КЗ «СЗШ №23 м.Дніпродзержинська»

Керівник – Кондрашова Світлана Іванівна, вчитель української мови та літератури

Пригадую, як я торік

Маленьку вишеньку саджав,

І лунку викопав старанно,

І щедро землю поливав.

Зростає вишня потихеньку,

І разом з нею я росту.

Садок присвячено Шевченку,

Поету, велетню, борцю.

«Садок вишневий коло хати», --

Колись Шевченко написав.

Постала Україна-мати,

Якій усе життя віддав.

Чудовий вечір в ріднім краї

Зображено у всій красі.

Поет малює в казематі

Уклад селянської сім’ї.

І створює це так майстерно,

Що відчуваємо усе.

Вітрець з далекого дитинства

Знайомі пахощі несе.

Безкрая ніч усіх накрила,

А в камері була весна.

Вуста натхненно шепотіли,

Картина рідна ожила.

Садок вишневий зеленіє,

Зростають деревця малі.

І кожен з нас плека надію,

Що буде щастя на землі.