У затишній квартирі точилася повільна розмова про тривожні дні та ночі 1941 – 1945 років, оживали друзі, однополчани. Від щирого серця подякували діти ветерану за сьогоднішнє мирне небо, за силу волі, за любов до рідного краю, запевнивши, що будуть гідно продовжувати справу дідів та прадідів в ім’я процвітання України.

Кондрашева С. І., вчитель української мови та літератури