З метою гiдного вшанування подвигу Українського народу в Другiй свiтовiй вiйнi, його вагомого внеску в перемогу Антигiтлерiвської коалiцiї; засвiдчення поваги до всiх борцiв проти нацизму; увiчнення пам’ятi про загиблих воїнiв, жертв вiйни, воєнних злочинiв, депортацiй та злочинiв проти людяностi, скоєних у роки вiйни 9 травня по всiй країнi традицiйно вiдбуваються урочистостi до Дня перемоги над нацизмом у Другiй свiтовiй вiйнi.

Законом України «Про увiчнення перемоги над нацизмом у Другiй свiтовiй вiйнi 1939-1945 рокiв» в Українi встановлено День пам’ятi та примирення 8 травня. Таким чином, Україна розпочала нову традицiю святкування 8 та 9 травня в європейському дусi пам’ятi та примирення. Її продовженням та утвердженням стануть меморiальнi й урочистi акцiї, якi мають вiдбутися 8-9 травня нинiшнього року вiдповiдно до Указу Президента України «Про вiдзначення у 2016 роцi Дня пам’ятi та примирення i 71-ї рiчницi перемоги над нацизмом у Другiй свiтовiй вiйнi» вiд 8 квiтня 2016 року №130.

Для заходiв, приурочених до цих дат на державному рiвнi з 2014 року використовується новий символ — червоний мак та гасло — «1939-1945. Нiколи знову».

Закрiплюючи меморiальний канон «не святкуємо, а вшановуємо» iз акцентом на iсторiї людей, пiд час цьогорiчних заходiв особлива увага буде придiлена долi жiнок у вiйнi. У часи СРСР правда про цю тему була пiд забороною — її або замовчували, або спотворювали. Вона мала вписуватися у радянську схему героїчного наративу. З метою комунiстичної пропаганди жiнку на вiйнi завжди розглядали з позицiй уславлення бойового i трудового подвигу, засудження зради, оплакування жертви. Тим часом доля iнших залишалася поза науковим, мистецьким, громадським iнтересом. І нинi питання ролi та мiсця жiноцтва у Другiй свiтовiй вiйнi недостатньо вивчене iсториками i переосмислене суспiльством

Жiночi бiографiї розкривають рiзнi iпостасi представниць слабкої статi у те лихолiття. Вона — дружина, мати, медсестра-рятiвниця, воїн, пiдпiльниця, вiйськовополонена, остарбайтер, свiдок Голокосту, хранителька пам’ятi i т.д. На фронтi жiнки оволодiли всiма воєнними спецiальностями: в авiацiї i на флотi, в пiхотi й кавалерiї, розвiдцi, зв’язку, медицинi. Навiть виникла мовна проблема, адже слова танкiст, пiхотинець, автоматник доти не мали жiночого роду. Слiд згадати також, що крiм турботи про старих i малих на окупованих територiях, на жiночi плечi лiг тягар пiдпiльної боротьби. Масово жiнок використовували для працi в тилу на вiйськових пiдприємствах, сiльськогосподарських роботах, будiвництвi протитанкових ровiв, окопiв, блiндажiв. Тисячi їх примусово вивезено у Нiмеччину для виснажливих робiт.

Розмiрковування про феномен жiнки у вiйнi, вивчення та усвiдомлення його учнями пiд час заходiв у загальноосвiтнiх навчальних закладах дасть змогу iнформацiйно й емоцiйно розкрити злочинну природу вiйни. Тема трагiчних i героїчних жiночих доль також допоможе актуалiзувати питання участi наших спiввiтчизниць у протистояннi сучаснiй збройнiй агресiї Росiї проти України як вiйськових, медикiв, волонтерiв. Тема стане також нагодою згадати про мужнiсть i вiдвагу льотчицi Надiї Савченко, незаконно викраденої та засудженої у Росiйськiй Федерацiї за вигаданим звинуваченням до 22 рокiв колонiї загального режиму.

Історична довiдка

Друга свiтова вiйна — глобальний вiйськовий конфлiкт в iсторiї планети та причина найбiльших трагедiй ХХ столiття. У ньому взяло участь 80% людства, загинуло вiд 50 до 85 мiльйонiв людей, бойовi дiї вели 2/3 iснуючих на той момент держав.

Вiйна розпочалася 1 вересня 1939 року iз вторгнення вiйськ нацистської Нiмеччини до Польщi, а завершилася 2 вересня 1945 року беззастережною капiтуляцiєю Японiї. Пiд час вiйни були здiйсненi найбiльшi в iсторiї злочини проти людства, а також вперше i востаннє застосовано атомну зброю. До армiй ворогуючих сторiн було залучено понад 110 млн чоловiкiв та жiнок. За результатами вiйни було створено ООН (Україна — один iз засновникiв) та сформовано сучасну систему мiжнародних вiдносин.

Український вимiр Другої свiтової вiйни не обмежувався лише боротьбою Вермахту та Радянської армiї на українськiй територiї, як це традицiйно подає (пост)радянська iсторiографiя. Насправдi ж у рамках Другої свiтової в Українi велася не одна, а кiлька воєн: 1) нiмецько-польська вiйна 1939-1945 рокiв (у 1939 роцi регулярна, а потiм — пiдпiльна); 2) польсько- радянська вiйна 1939 року (вiдома як «Визвольний похiд в Захiдну Україну»); 3) радянсько-румунська вiйна 1940-1945 рокiв (спочатку неоголошена — радянське вторгнення в Бессарабiю та Буковину у 1940 роцi, потiм регулярна та пiдпiльна — частина нiмецько-радянської вiйни); 4) нiмецько-радянська вiйна 1941-1945 рокiв (регулярна та пiдпiльна, теж вiдома в радянськiй iсторiографiї як «Велика Вiтчизняна»); 5) нiмецько-українська вiйна 1941-1944 рр. (пiдпiльна); 6) радянсько-угорська вiйна 1941-1945 рр. (регулярна та пiдпiльна, частина нiмецько-радянської); 7) польсько-українська вiйна 1942-1947 рокiв (пiдпiльна) та 8) радянсько-українська вiйна 1939-1954 рокiв (пiдпiльна). Усi цi конфлiкти мають безпосереднiй стосунок до Другої свiтової вiйни, оскiльки були спровокованi нею, ставши її вiдгалуженнями та продовженням.

Також до українського вимiру вiйни входить участь українцiв у бойових дiях поза Україною (наприклад у радянсько-фiнськiй «Зимовiй вiйнi» 1939 рокiв) та у складi iноземних армiй. Безпосередньо перед початком Другої свiтової вiйни мала мiсце угорсько-українська вiйна 1939 року (регулярна та пiдпiльна), що вибухнула внаслiдок проголошення незалежностi Карпатської України.

Друга свiтова вiйна для України розпочалася 1 вересня 1939 року iз нiмецьким вторгненням в Польщу. 110-120 тис. українцiв у лавах Вiйська Польського розпочали свiтову боротьбу проти нацизму, 8 тис. з них загинуло протягом мiсяця вiйни. Також 1 вересня Люфтваффе бомбардувало Львiв та iншi захiдноукраїнськi мiста, що тодi перебували у складi Польщi. Мiж 12 та 22 вересня Львiв пережив подвiйну облогу: iз заходу — нацистськими вiйськами, зi сходу — радянськими. СРСР вступив в Другу свiтову вiйну 17 вересня 1939 року на боцi нацистської Нiмеччини. Цього дня Червона армiя перейшла тодiшнiй радянсько-польський кордон — на допомогу нiмецькiй — та окупувала Захiдну Україну та Захiдну Бiлорусь. Протягом двох рокiв Москва була союзницею Берлiна, що у 1940 роцi ледь не призвело до вiйни Великої Британiї та Францiї проти СРСР.

Нацистсько-комунiстичний союз було зруйновано 22 червня 1941 року iз нiмецьким вторгненням в СРСР. Протягом року з початку нiмецько-радянської вiйни Україна була окупована вiйськами Третього Райху. Вигнання нацистiв розпочалося восени 1943 року i завершилося наприкiнцi 1944-го Український напрям був головним на Схiдному фронтi: тут дiяло вiд 50 до 75% всiх дивiзiй Вермахту i половина всiх радянських сил. Нацистський окупацiйний режим в Українi був одним з найжорстокiших у Європi. Безпосередньо своїми руками або iз залученням «добровiльних помiчникiв» з числа мiсцевого населення нацисти знищили 1,5 млн український євреїв та 20 тис. ромiв. Але якщо злочини проти людяностi Третього Райху бiльш дослiдженi, то засудження злочинiв комунiстичного режиму ще триває. Найбiльш вiдомi з них — Катинський розстрiл, знищення полiтв’язнiв у Захiднiй Українi, пiдрив Днiпрогесу, використання в боях неозброєних селян — «чорної пiхоти», депортацiї українцiв та iнших народiв.

Пiсля перемоги над нацистською Нiмеччиною 8 травня 1945 року СРСР приєднався до вiйни проти Японiї. Беззастережна капiтуляцiя Японiї 2 вересня 1945 року означала завершення Другої свiтової вiйни, але окремi вiйськовi конфлiкти, породженi нею, точилися ще декiлька рокiв. Органiзований спротив радянськiй владi в Захiднiй Українi тривав до 1954 року, а окремi сутички — до 1960-го.

Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Нiмеччини. На боцi Об’єднаних Нацiй воювали українцi у складi армiй Великої Британiї та Канади (до 45 тис. осiб), Польщi (до 120 тис.), СРСР (понад 6 млн), США (до 80 тис.) i Францiї (до 5 тис.), а також визвольного руху в самiй Українi (100 тис. в УПА) — разом 7 млн осiб. Понад 2,5 млн українцiв були нагородженi радянськими та захiдними медалями та орденами, бiльше 2 тис. стали Героями Радянського Союзу, з них 32 — двiчi, а найкращий ас союзної авiацiї Іван Кожедуб — тричi.

Для України Друга свiтова вiйна — нацiональна трагедiя, пiд час якої українцi, позбавленi власної державностi, змушенi були воювати за чужi iнтереси. За Україну воювали двi тоталiтарнi системи, якi однаково не рахувалися з цiною людського життя.

Україна зазнала надзвичайних втрат внаслiдок вiйни. Пiд час бойових дiй та в полонi загинуло 3-4 млн вiйськових, пiдпiльникiв i цивiльних, 4-5 млн цивiльних загинуло через окупацiйний терор та голод в тилу. До 5 млн жителiв були евакуйованi або примусово вивезенi до Росiї та Нiмеччини, частина з яких не повернулася. Загалом безповоротнi втрати України (українцiв та iнших народiв) становили 8-10 млн осiб.

Друга свiтова вiйна — свiдчення прояву патрiотизму, великих чеснот воїнiв- українцiв, що боролися проти нацизму. За важких умов панування тоталiтарної системи, цiною незчисленних утрат вони змогли захистити свiй дiм i свою Батькiвщину. Жива пам’ять про такi подiї є застереженням для будь-якої країни, наочним аргументом на користь збереження незалежностi, громадянського миру, єдностi та злагоди у суспiльствi. А також — запобiжним фактором вiд можливостi повторення подiбного сценарiю.

Мета проведення заходiв, присвячених Дню пам’ятi та примирення i Дню перемоги над нацизмом, у ракурсi подiй минувшини й сьогодення:

Пiзнавальна:

розкрити для широкого учнiвського загалу сутнiсть вiйни як складного суспiльно-полiтичного процесу, протистояння мiж країнами, народами, людьми, завжди — як лиха, що дорого коштує кожному громадянину, руйнує економiку, культуру держав та долi звичайних людей;

висвiтлити «цiну» вiйни — реальнi людськi та матерiальнi втрати України в результатi Другої свiтової вiйни;

наголосити на злочиннiй природi вiйни через призму трагiчних i героїчних доль жiнок.

Практична:

сформувати й розвинути iнформацiйнi, хронологiчнi, творчi, мовленнєвi, аксiологiчнi й iнтерактивнi вмiння; навички самоорганiзацiї, критичного мислення, толерантного ставлення до iншої думки.

Виховна:

сприяти формуванню в учнiв почуття патрiотизму, усвiдомлення подвигу борцiв проти нацизму часiв Другої свiтової вiйни, а у свiтлi сьогоднiшнiх подiй — виховання поваги до захисникiв територiальної цiлiсностi нашої держави на Сходi України.

Рекомендацiї щодо форми, мiсця, методiв i прийомiв проведення

У виборi календарної дати проведення заходiв рекомендуємо кiнець першої декади травня, що пов’язано з такими подiями: капiтуляцiя нацiонал-соцiалiстичної Нiмеччини й офiцiйне святкування Дня Перемоги Антигiтлерiвської коалiцiї значною частиною країн свiту — 8 та 9 травня 1945 року вiдповiдно. Наданi iнформацiйнi матерiали можуть бути використанi також при вивченнi теми «Україна в роки Другої свiтової вiйни 1939-1941 рр.» з iсторiї України 11 класу.

Обираючи мiсце, форми, методи та прийоми проведення заходу, педагогам слiд враховувати вiковi особливостi учнiв; забезпечення класу (школи) технiчними засобами навчання. Заходи, присвяченi Дню пам’ятi та примирення i Дню перемоги над нацизмом, можуть бути проведенi на рiвнi навчального закладу, кiлькох паралельних класiв та (або) на рiвнi класу.

Слiд придiлити особливу увагу оформленню примiщень, де проводитимуться заходи: використовувати державну символiку (Державний Герб України, Державний прапор України), стилiзоване зображення квiтки червоного маку. Звертаємо увагу на те, що згiдно iз Законом України «Про засудження комунiстичного та нацiонал-соцiалiстичного (нацистського) тоталiтарних режимiв в Українi та заборону пропаганди їхньої символiки» пiд час проведення заходiв забороняється використання символiки комунiстичного, нацiонал-соцiалiстичного (нацистського) тоталiтарних режимiв, крiм випадкiв, передбачених частиною третьою статтi 4 названого Закону. Не рекомендуємо використовувати зображення державних нагород або iнших вiдзнак СРСР, у тому числi стилiзованих, п’ятипроменевих зiрок червоного кольору, «георгiївських» i «гвардiйських» стрiчок.

Рекомендованi форми проведення: урок-реквiєм; вистава; спектакль; екскурсiя; бiнарний урок «Історiя України» й «Українська лiтература» iз опрацюванням епiзодiв iз роману Свiтлани Алексiєвич «У вiйни не жiноче обличчя»; бiнарний урок «Історiя України» й «Українська мова» — написання диктанту з коментуванням тексту, пiдiбраного вiдповiдно до навчальної програми з «Української мови», присвяченого темi жiночої долi на вiйнi; виховна година-бесiда з жiнками, якi пережили подiї Другої свiтової вiйни; майстер-клас «Зроби мак пам’ятi» (див. додаток 1); конкурс малюнкiв i творчих робiт «Чи може жiнка бути воїном?» (див. додаток 2); урок-презентацiя; круглий стiл; семiнар (для учнiв старших класiв); вiдео-урок з обговоренням (див. додаток 4); краєзнавчо-пошукова експедицiя для учнiв-дослiдникiв.

Орiєнтовна тематика заходiв

Пiдкреслюючи, що у 2016 роцi заходи, присвяченi Дню пам’ятi та примирення, Дню перемоги над нацизмом, у загальноосвiтнiх навчальних закладах вiдбуватимуться пiд гаслом «1939-1945. Нiколи знову», рекомендуємо пiд час пiдготовки матерiалу та вибору форми заходу придiлити особливу увагу питанням: пам’ять про трагiчнi подiї i жертв Другої свiтової вiйни має стати застереженням вiд їх повторення в майбутньому; визначення людських (серед вiйськових i мирного населення) i матерiальних втрат України в роки Другої свiтової вiйни; внесок українцiв у перемогу Антигiтлерiвської коалiцiї над нацизмом, причому розкривати її в життєвих iсторiях конкретних учасникiв, у тому числi жiнок, без виняткiв i подiлiв на «правильних» i «неправильних» (воякiв Червоної армiї та УПА, етнiчних українцiв у складi американської, британської, канадської, польської, французької армiй); розкриття трагедiї жiночої долi в роки вiйни. У зв’язку з цим пропонується орiєнтовна тематика для заходiв:

«Пам’ять про вiйну як застереження вiд її повторення».

«Прагнення до свободи — вчора, патрiотизм i нездоланнiсть — сьогоднi, гiдна Україна — завтра».

«Український патрiотизм проти тоталiтарних систем».

«Кривава цiна миру в Європi 1945-го та сьогоднi».

«Жiночi iсторiї вiйни: вони боролися за українську землю».

«Мужнiсть i вiдвага крiзь поколiння».

«Порозумiння заради майбутнього України».

«Жiнки у Другiй свiтовiй. Життя i долi».

«Чи може жiнка бути воїном?»

«Мiсiя жiнки: вiд опiки родини до захисту Батькiвщини».

Твори українських письменникiв, якi розкривають подiї та наслiдки вiйни

У проведеннi заходiв, присвячених Дню пам’ятi та примирення i Дню перемоги над нацизмом, можуть використовуватися художнi твори або їх фрагменти для вiдтворення iсторичного тла, особливостей епохи, атмосфери вiйни, портретiв її учасникiв. Використання яскраво забарвлених розповiдей про подiї минулого, що мають прихованi суб’єктивнi смисли, в невимушенiй формi пiдвищують емоцiйне сприйняття школярами матерiалу, пiдсилюють його виховний вплив, сприяють формуванню особистiсно-цiннiсного ставлення до подiї.

Для надання заходу «живого» ефекту пропонуємо, наприклад, використовувати уривки з лiтературних творiв Свiтлани Алексiєвич «У вiйни не жiноче обличчя», Ольги Гнатюк «Вiдвага i страх», Докiї Гуменної «Хрещатий Яр (Київ 1941-1943): роман-хронiка», Уласа Самчука «На бiлому конi. На конi вороному», «П’ять по дванадцятiй», Олександра Довженка «Україна в огнi», «Мати», Олеся Гончара «Катарсис», Михайла Андрусяка «Брати грому», Вiктора Астаф’єва «Проклятi та вбитi», Дмитра Мiщенка «Батальйон необмундированих», щоденникiв Ірини Хорошунової (подiї нацистської окупацiї Києва), Марiї Савчин «Тисяча дорiг».

Маки пам’ятi: довiдка

Квiтка маку в українськiй традицiї

В українськiй мiфологiї мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкiнечностi буття й життєвої скороминущостi, пишної краси, волi, гордостi, сну, отрути, оберегу вiд нечистої сили, а також хлопця-козака, кровi, смертi. В останнiх з перелiчених значень квiтка часто згадується в українських народних пiснях та думах, особливо козацької доби: «Ой, з могили видно всi долини, — сизокрилий орел пролiтає: стоїть вiйсько славне Запорiзьке — як мак процвiтає...». У вiдомiй пiснi «Ой, ти, Морозенку, славний козаче», мак згадується поруч зi смертю козака: «...Обступили Морозенка турецькiї вiйська. По тiм боцi запорожцi покопали шанцi; Ой, впiймали Морозенка у недiлю вранцi. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, — Ой, уже наш Морозенко в неволю попався.» Образ маку нерiдко символiзує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.

З народної творчостi мак як знак вiйни та вiйська перейшов у художню лiтературу. В Івана Франка: «Гей, Сiч iде, красен мак цвiте! Кому прикре наше дiло, Нам воно святе». Легенду про мак обробив i Михайло Стельмах у творi «У долинi мак цвiте»: «.Ординцi воїна скришили, на землю впало тiло бiле i, наче зерно, проросло, а влiтку маком зацвiло.» Одна iз героїнь роману Олеся Гончара «Прапороносцi» гине в долинi червоних макiв.

Мак — символ пам’ятi у свiтi

Його появу пов’язують iз вiршами двох людей: канадського вiйськового лiкаря Джона МакКрея та представницi Християнської асоцiацiї молодих жiнок Мойни Майкл. Перший пiд враженням боїв у Бельгiї у 1915 роцi написав твiр «На полях Фландрiї», що починався словами: «На полях Фландрiї розквiтли маки Мiж хрестами ряд за рядом». Друга — 1918 року написала вiрша «Ми збережемо вiру», в якому обiцяла носити червоний мак у пам’ять про загиблих. Саме Мойнi Майкл у листопадi того ж року причепила червоний шовковий мак на пальто. У 1920 роцi Нацiональний Американський легiон прийняв маки як офiцiйний символ, а у 1921-у червонi маки стали емблемою Королiвського Британського легiону. В Польщi червонi маки є символом перемоги 11-18 травня 1944 року Другого корпусу генерала Андерса в боях за гору Монте-Кассiно в Італiї. Приспiв до популярної вiйськової пiснi того часу починається словами «Червонi маки на Монте-Кассiно Замiсть роси пили польську кров».

Мак як уособлення пам’ятi в Українi

Червоний мак як символ пам’ятi жертв вiйни вперше використано в Українi на заходах, приурочених до рiчницi завершення Другої свiтової вiйни у 2014 роцi. Дизайн розроблено за iнiцiативи Українського iнституту нацiональної пам’ятi та Нацiональної телекомпанiї України. Автором символу є харкiвський дизайнер Сергiй Мiшакiн. Графiчне зображення є своєрiдною алюзiєю: з одного боку воно уособлює квiтку маку, з iншого — кривавий слiд вiд кулi. Поруч iз квiткою розмiщено дати початку i закiнчення Другої свiтової вiйни — 1939-1945 — та гасло «Нiколи знову».

Ми пам’ятаємо, яким страшним лихом для українцiв була Друга свiтова вiйна. Пам’ятаємо, що агресора зупинили спiльними зусиллями Об’єднанi Нацiї. Пам’ятаємо: той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнiшими. Вона — запорука того, що в майбутньому подiбна трагедiя не повториться.