|
Слободяник
Марія, учениця 9 - Б класу СЗШ №23.
Талановита,
творчо обдарована дівчина. Дуже любить малювати, співати, багато читає.
Марія
неодноразово ставала переможицею обласного літературно-мистецького конкурсу
«Собори наших душ».Її живопис та графічні роботи високо оцінювалися на міських
конкурсах та виставках.
Невеликі
оповідання та казочки, написані Слободяник Марією, двічі друкувалися в
обласному літературно-художньому журналі «Крила».
 Петрик
дивився у вікно і сумував. Йому так кортіло спитати в татуся, чому ввечері
темно і як це тоненький місяць стає круглим, а потім -- знову тоненьким. Але
тато, який завжди розповідав багато цікавого, сьогодні попросив його не
турбувати. Він обклався якимись паперами і щось зосереджено писав.
Допитливий
хлопчик не витримав, підійшов до татуся з питанням:
-- Ти вже
скоро закінчиш?
-- Скоро,
синку.
-- А що ти
пишеш?
-- Звіт про
податки для податкової інспекції.
Петрик
навіть про круглий місяць забув, так приголомшила його татова складна наука,
але нове запитання він не встиг випалити. Татусь лагідно посміхнувся:
-- Біжи,
подивися, мабуть, «Вечірня казка» починається. А потім я тобі поясню, чим
займався.
З екрана
телевізора вже лунала весела пісенька Капітошки. Улюблений мультик повернув
гарний настрій Петрикові, але йому не терпілося з’ясувати в тата, чи не можна
зробити так, щоб Капітошка залишився з Вовчиком. Тато вже сидів поруч на дивані
та заспокоював хлопчика:
-- Він
обов’язково повернеться до свого друга. Так влаштовано у природі. Коли сонечко
припікає, вода, яка є на землі, перетворюється на такі краплинки, як твій
Капітошка, і злітає у небо. Там краплинки збираються у хмари. Коли вони стають
важкими від води, з них іде дощик. А дощик, як ти сам бачив, -- це радість для
землі. Він напуває траву і квіти на лісових галявинах, поливає городи і навіть
великі поля, де зростають пшениця, жито, гречка, овес. Дощик може врятувати
пересохлу річку, і вона йому віддячить -- подарує багато Капітошок новим
хмаринкам. А тепер давай поміркуємо. Чи зміг би Капітошка сам напувати поле чи
врятувати річку?
-- Ні, тому
що він дуже маленький.
--
Правильно. А разом з іншими краплинками йому це вдається. Природа мудра. Вона
багато чому навчає людей. Ось ти хотів дізнатися: про які такі податки я пишу в
своїх паперах. А податки -- це ті ж самі краплинки, з яких складається дощик.
Кожна доросла людина працює, заробляє гроші, і в неї є свій маленький капітал.
Але грошей однієї людини не вистачить, щоб побудувати залізницю чи лікарню,
відкрити нові дитячі садки і школи. А це потрібно всім і кожному. Тому люди
вирішили частину зароблених ними грошей віддавати державі на спільні справи.
Такі гроші й назвали податками.
-- А, їх так
назвали від слова «давати», -- здогадався кмітливий Петрик.
-- Так, ми
всі потроху віддаємо, а вертається нам більше. І чим краще працює кожен з нас,
тим швидше наше місто стане гарним, затишним і буде в ньому все, про що ми
мріємо і чого не вистачає зараз. А податкова інспекція допомагає розподіляти
наші спільні гроші на те, що є головним сьогодні.
-- Ой, тату,
здається дощик почався. Чуєш, скільки Капітошок вертається до нас?
-- Ну я ж
тобі обіцяв…
Бабуся
покликала Петрика готуватися до сну, і він побіг до неї, радісно приспівуючи:
«Ка-пі-тош-ка я малий..» А потім озирнувся на татуся і весело сказав:
-- Коли я
виросту, в мене теж буде свій капітал, і ми разом з тобою будемо писати папери
про податки.
-- Добраніч
тобі, мій малий Капітошка!
Слободяник Марія 
| 
