Дніпродзержинськ (до 1936 року - м. Кам'янське) - місто обласного підпорядкування, розташоване на правому і лівому берегах Дніпра (точніше - Дніпродзержинського водосховища), у середній його течії, нижче греблі Дніпродзержинської ГЕС, за 35 км на захід від Дніпропетровська.
Територія міста складає 13,8 тис. га. Населення на 1 січня 2001 року нараховує 273,7 тис. осіб.
За часів існування Нової Січі Кам'янське входило до складу Кодацької паланки. Перша письмова згадка про село датована 1750 роком. У 1884 році в селі зводиться шпалопросочувальний завод, поруч з ним - залізнична станція Тритузна, яка з'єднувалася зі станцією Запоріжжя (нині - ст. Баглій). Доступність криворізької залізної руди та донецького вугілля привернула увагу іноземного капіталу. У 1887 році польські, бельгійські та французькі акціонери створюють Південно-Російське Дніпровське металургійне товариство, яке будує в с. Кам'янське металургійний завод (перша доменна піч задута в 1889 році). У 1897 році Кам'янське одержало статус міста. Основний етап в історії робітничого міста пов'язаний з відбудовою Дніпровського металургійного заводу, який в 1925 році став працювати за повним металургійним циклом. У 1936 році Кам'янське було перейменоване в Дніпродзержинськ.
Промисловий комплекс міста складають 48 найбільших підприємств, які належать до 10 галузей промисловості, переважно металургійної і хімічної, а також машинобудівної, виробництва будівельних матеріалів, електроенергетичної, деревообробної, харчової, легкої, поліграфічної та інших галузей народного господарства. Найбільші з них - відкриті акціонерні товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського", "ДніпроАзот", "Дніпровагонмаш", "Баглійкокс", "Дніпродзержинський коксохімзавод", Придніпровський хімічний завод.
Підприємства металургії та хімічної промисловості дають 80% продукції, яка виробляється в місті. Найважливіші види продукції: чавун, сталь, прокат, цемент, кокс, мінеральні добрива, електроенергія, магістральні і промислові вагони. З'явилися і нові види продукції, у тому числі - автобуси. Серед найважливіших видів промислової продукції забезпечено приріст виробництва сталі (102,2 %), коксу (101,7 %) та прокату (103,9 %).
Історія Дніпродзержинська тісно пов'язана з його найбільшим підприємством - Дніпровським металургійним комбінатом ім. Дзержинського, де працюють понад 20 тис. жителів міста. Після спаду в останні 2-3 роки підприємство поступово набирає оберти.
Значний промисловий потенціал міста залишається не повністю задіяний. Економічна криза важко відобразилася на роботі практично всіх підприємств. Але, напружено працюючи, вони опановують випуск нової продукції, наближуються до колись досягнутих рубежів.
Працюють 5 проектних та науково-дослідних установ. Одним із провідних є Український державний науково-дослідний проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу (УкрДІАП). Інститут здійснює модернізацію діючих, проектування нових виробництв у хімічній промисловості і суміжних галузях. За проектами інституту на території СНД та далекого зарубіжжя збудовано понад 100 агрегатів, з них 31 - в Україні. Також у місті працює Державний проектний інститут "Дніпродзержинськцивільпроект", який має майже 55-річний досвід виготовлення проектно-кошторисної документації на забудову міста. У 1998 році Керівна рада Національного інституту маркетингу США присудила ДПІ "Дніпродзержинськцивільпроект" "Гран-прі Америки 1998 року за якість і обслуговування". Переможець визначений на основі світових ринкових досліджень і результатів голосування споживачів продукції та послуг.
Дніпродзержинськ відомий в Україні і за кордоном не тільки як велике індустріальне місто, один із промислових центрів Придніпров'я, але й як місто давніх культурних традицій. Тут працюють Дніпродзержинський російський музично-драматичний театр, музичне училище, 6 музичних і художня школи, 7 палаців культури і клубів, 4 кінотеатри, 23 бібліотеки, 19 музеїв, серед них один - державний (музей історії міста з культурно-виставочним центром), інші працюють на громадських засадах, три з них мають звання народних.
Широко відомі художні самодіяльні колективи: заслужена народна капела бандуристів, заслужений ансамбль народного танцю "Дніпро", народний цирковий колектив "Арена сміливих", дитячі хореографічні колективи "Зіронька", "Дніпровські зорі", "Веселка", ансамбль естрадного танцю "Варіант", а також народний ансамбль бального танцю "Елегія".
Мережа середніх загальноосвітніх закладів міста складається з 49 середніх шкіл, 2 ліцеїв, 2 гімназій, 2 навчально-виховних комбінатів (дитячий садок-початкова школа), неповної середньої загальноосвітньої школи-інтернату, школи-інтернату для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку. У місті діють Дніпродзержинський державний технічний університет, 9 технікумів і коледжів, 4 професійно-технічних заклади, музичне і медичне училища. Діти дошкільного віку відвідують 58 дошкільних закладів.
У місті є солідна спортивна база: 3 спортклуби, Палац тенісу, 3 стадіони, 33 тири, 7 плавальних басейнів, 92 спортзали. Проводяться спортивні змагання високого рівня, чемпіонати України і навіть світу.
Медичну і профілактичну допомогу населенню забезпечують 21 лікувальний заклад, у тому числі міська санітарно-епідеміологічна станція, лікарні швидкої медичної допомоги та акушерського стаціонару, 3 диспансери, 2 самостійні поліклініки, станція переливання крові, 2 стоматологічні поліклініки, міська дитяча лікарня. Окрім цього працюють відомчі заклади медицини: МСЧ-8, поліклініка управління внутрішніх справ, лікувальний пункт для обслуговування працівників залізниці і фельдшерський пункт для працівників річпорту. Медичну допомогу городянам надають 9 недержавних лікувальних установ. У місті працюють дитячий тубсанаторій, будинок дитини, центр здоров'я.
У Дніпродзержинську видається 10 газет, працюють міське та комерційне радіомовлення, міське кабельне телебачення і телеканал.
Напередодні війни у місті жив, навчався і працював відомий політик Л.Брежнєв. Не один рік навчався і набував робітничої професії, проходив практику на металургійному заводі Президент Республіки Казахстан Нурсултан Назарбаєв. Значний внесок в організацію відновлення міського господарства вніс В.Щербицький.
Місто дало путівку в життя заслуженому артисту РРФСР, заслуженому діячу мистецтв УРСР В.Овчинникову, заслуженому художнику РРФСР І.Першудчеву, заслуженим артистам УРСР О.Голобородько, Л.Лариковій, В.Герасименко.
Спортивні клуби міста виховали чемпіона Олімпійських ігор з важкої атлетики С.Рахманова, переможця змагань на Кубок світу з важкої атлетики у командному заліку С.Нагірного, призерів Європи з легкоатлетичного багатоборства В.Шинкаревського та І.Бабія, призера чемпіонату світу з плавання Д.Шмідт, призера першості Європи з тенісу серед юніорів С.Поспілова, переможця Кубка Європи з легкоатлетичного багатоборства С.Попова, призера першості Європи з хокею з шайбою Д.Підгірського, срібного призера першості Європи з футболу у складі команди СРСР Г.Литовченка та багатьох інших.
4 червня 2000 року Дніпродзержинськ відсвяткував своє 250-річчя.
