Діти і Правила дорожнього руху

Це споконвічний людський острах випадку в наш час і обґрунтований він тим, що от уже кілька десятків років нещасні випадки, як загроза здоров'ю й життю дитини, випереджають хвороби.

У родині не жалкують часу на те, щоб пограти з дитиною, погуляти, навчити читати або малювати, відправити його в спортивні секції, у всілякі кружки, але рідко знаходять п'ять хвилин у день, півгодини в тиждень, щоб навчити дитину уникати нещасного випадку, особливо на вулиці.

Досить вивчити "історії хвороб" дітей, що постраждали від травм, отриманих у результаті дорожньо-транспортної пригоди, поговорити з лікарем — хірургом або травматологом, щоб зрозуміти просту істину:

З кожних двадцяти випадків дев'ятнадцять, виявляється, типові, - часто повторюються, виникають у тих самих стандартних ситуаціях, число яких не так уже велике. Ситуації ці можна знати, а поведінці в них — навчити. А виходить, нещастя можна запобігти!

Головним у вихованні законослухняного громадянина ( у тому числі і як учасника дорожнього руху) для батьків повинен бути принцип «Роби, як я». Щоб дитина не порушувала Правила дорожнього руху, вона повинна не просто їх знати - у неї повинна сформуватися навичка безпечної поведінки на дорозі. Навіть якщо ви спізнюєтеся, однаково переходьте дорогу там, де це дозволене Правилами; у власному автомобілі дотримуйтеся швидкісного режиму; пристібайтеся ременями безпеки й не дозволяйте перебувати дітям до 12 років на передньому сидінні. Наочний приклад батьків буде куди ефективніше, ніж сотні разів повторені слова «не ходи на червоне світло».

Вчасно навчайте дітей умінням орієнтуватися в дорожній ситуації, виховуйте потребу бути дисциплінованими на вулиці, обережними й уважними! Знайте, якщо Ви порушуєте Правила дорожнього руху, ваша дитина буде діяти так само!

Пам´ятайте, що ви стаєте учасником дорожнього руху не із проїзної частини вулиць, а із тротуару. Тому відправляючись у школу з малям, поясніть йому, що потрібно бути уважним з перших же кроків, виходячи з під'їзду будинку. Пройдіть із ним увесь шлях і намагайтеся показувати найнебезпечніші ділянки на дорозі. Укажіть на небезпеці, які виникають при посадці в суспільний транспорт і, особливо, при виході з автобуса або тролейбуса.

Навчить своїх дітей правилам безпечного переходу проїзної частини дороги!

Разом обговорюйте найбільш безпечні шляхи руху, щодня нагадуйте дитині: ПЕРШ НІЖ ПЕРЕЙТИ ДОРОГУ - ПЕРЕКОНАЙСЯ В БЕЗПЕЦІ!

Поясніть дитині, що зупинити автомобіль відразу - неможливо!

Навчить дітей тому, що переходити дорогу з-за стоячого транспорту небезпечно для життя! Учите передбачити сховану небезпеки!

Щоб правильно вибудувати процес навчання, необхідно враховувати психологічні й вікові особливості дітей.

Психологічні особливості дітей.
– У маляти дошкільного віку звужене поле зору. Тому він не може навіть приблизно визначити відстань до автомобіля, що наближається. А зрозуміти, з якою швидкістю він рухається, здатний не кожний школяр.
– Навіть якщо дитина дивиться на автомобіль, це зовсім не виходить, що він його бачить. Захоплений власними думками, переживаннями, часто він просто не помічає транспортний засіб.
– У перехідному віці виникають інші труднощі: підліткові властива зневага небезпекою. Він певен, що з ним не відбудеться те, що трапляється з іншими. І, не дивлячись по сторонах, без остраху виходить на дорогу.
– А малята в дошкільному й молодшому шкільному віці взагалі не сприймають автомобіль як погрозу. Для них яка-небудь іграшка, м'яч набагато важливіше здоров'я й життя. Тому існує правило: якщо на дорогу викотився м'яч - чекай дитину. Потреба дітей у русі в цьому віці, яка переважає над обережністю, прагнення грати в будь-яких ситуаціях, невміння швидке оцінити обстановку або прийняти правильне рішення, недостатні знання про джерела підвищеної небезпеки можуть привести до сумних наслідків.

Усі ми живемо в суспільстві, де треба дотримувати певних норм і правила поведінки в дорожньо-транспортній обстановці. Найчастіше винуватцями дорожньо-транспортних випадків є самі діти, які грають поблизу доріг, переходять вулицю в невстановлених місцях, неправильно здійснюють посадку в маршрутні транспортні засоби й висадження з них. Але варто звернути увагу на те, що діти – це особлива категорія пішоходів і пасажирів. Їх не можна міряти тими ж категоріями, що й дорослих, адже для них дослівне трактування Правил дорожнього руху неприйнятне, а нормативний виклад обов'язків пішоходів і пасажирів на недоступній для них дорожній лексиці, що вимагає від дошкільників абстрактного мислення, утрудняє процес навчання й виховання.

От чому із самого раннього віку необхідно вчити дітей безпечній поведінці на вулицях, дорогах, у транспорті й Правилам дорожнього руху, вибираючи найбільш підходящі для того або іншого віку форми й методи навчання. У цьому повинні брати участь і батьки, і дошкільні установи, а надалі, звичайно ж, школа й інші освітні установи.
У процесі навчання дітей правилам дорожнього руху, основне завдання батьків і педагогів — сформувати три основні навички поведінки, які допоможуть дитині зорієнтуватися в дорожніх ситуаціях.

Навичка зосередження уваги – це межа, перед якою необхідно зупинятися, витримувати паузу, для психологічного перемикання у зв'язку з переходом у небезпечну зону, а також для адекватної оцінки обстановки не тільки очами, але й думками.

Навичка спостереження – дитина повинна бачити предмети, що оточують її, як рухливі (автомобілі, що рухаються по дорозі) так і нерухливі (автомобілі, що стоять на узбіччі, в кущах і т.д.), що закривають огляд проїзної частини й сприймати їх як потенційну небезпеку.

Навичка самоконтролю – ступаючи на проїзну частину поспіх і хвилювання необхідно залишити на тротуарі, дотримувати повного спокою й не відволікатися ні на що ті кілька хвилин, які потрібні для переходу дороги.

Рідній школі - 75!